Чому не можна довіряти людям. Про знайомих

Отанній час я почав багато знайомитись. Причому знайомства дуже і дуже різні, декого я зустрічав лише 1 раз, когось кілька разів, а ось є декілька людей, з якими зустрічаюсь регулярно протягом останніх кількох років.

Своїх друзів з України я практично “забув”, тобто невимушено втратив контакт. Думаю вже запізно відновлювати його, бо дуже багато часу пройшло. Нехай це вже буде минуле.

У багатьох випадках спiлкування зводиться до переписки, оскільки деяких друзів я практично вже не маю шансів зустріти. Так ось, багато таких друзів, з котрими я вже тільки переписуюсь, багато писали до мене раніше, дехто тільки тоді, коли потребував допомоги. Через деякий час я намагаюсь писати до “таких” знайомих, і все марно. Якщо це дівчина, то відмовка буде такою: я працюю, я постійно працюю і немаю часу, я у хлопця (!) – і так пише дівчина, з якою я лише переписуюсь і щиро кажучи, мене це мало цікавить, бо часто лише вона до мене писала і я в жодних стосунках не був зацікавлений. Якщо ж це буде хлопець, то просто або взагалі перестане відписувати, або ж відповість через тиждень. Хоча може бути так, що раніше ми спілкувались ледь не щодня. А тут повний ігнор) І проблема не зовсім в мені, просто через деякий час, можливо, немає вже шансів відновити стосунки. Коли я був потрібен комусь, було все по-іншому.

Добило мене те, що одна дівчина, з якою познайомився в клубі (мабуть не найліпше місце), почала постійно до мене писати, окрім того ще 3 рази зустрічався, познайомив її з моїми друзями. Потім через деякий час без жодної причини зірвала контакт. Та ще й так, що писала, все ок, а потім все повільніше і повільніше відповідала на повідомлення. Чому я не зрозумів одразу, що все зіпсувалось? А тому, що знову ж таки, вона сама напрошувалась. Перша почала писати, хоча на кінець сказала, що це я так думав :D Мої друзі підтвердили і мабуть їм теж важко зрозуміти, що не так. Але вже пережив це і йду далі. Тепер вже буду вести себе інакше в подібній ситуації. Все через максимальну довіру. Довіряю людям, яких знаю мало, а цього не варто робити.

Тепер, мабуть, повидаляю багатьох друзів з фейсбука, навіщо вони мені потрібні, якщо не відписують. 

Є ж такі друзі, з якими я не переписувався і не буду. Вони є в мене на фейсбуку і часто по лінії одного знайомого. Наприклад, 20 колег мого хорошого друга. Виходить так, що з ними я зустрічався з разів 10-20, але ніякі вони мені не друзі. І таке буває) Не знаю, навіщо вони мені на фб.

Чому я постійно кажу про фейсбук, а тому що в Польщі це настільки популярно, що кожен, маючи смартфон і інтернет, може зв’язатись в будь-який момент, і мабуть, 1 особа на 200 чи 300 не має там акаунту. А в місцях з безкоштовним Wi-Fi, яких все більше і більше з’являється з часом, можно насолоджуватись безкоштовним відео і аудіо-зв’язком. Тому звичайний телефон з часом буде простою формальністю.

Наступна цікавинка – перетинання знайомих, або ж спільні знайомі. Дуже часто випадковий знайомий вже має спільних знайомих зі мною (не раз таке зустрічав!). А будучи в інному куточку Катовіц, я зустрічав знайомого, який живе за 50 км і приходив десь там до друзів. А в Варшаві зустрів колежанку, яка навчається в моєму університеті.

Далі хотів поговорити про марнославних друзів. Одна дівчина, з якою спілкувався просто на привіт-до побачення. Тобто, зажди вітався, де б не побачив. Ось, принципово проігнорувала мене і не привіталась, бо була з хлопцем і в якомусь товаристві. Я зробив те саме в іншій ситуації, привітався з іншими, тільки не з нею. І більше навіть не скажу привіт. Таких людей ненавиджу найбільше.

Приблизно така сама ситуація, як я пишу – і мені не відписують, але на такі речі я взагалі останній час не звертаю уваги. Не відписують – значить немає жодного інтересу. Буду так само робити, якщо вони колись напишуть до мене, тобто, коли будуть потребувати якоїсь допомоги.