Чи потрібно бути щасливим?

Для кожного “щастя” звучить по-різному.
Для когось – це гроші, для когось – друзі або сім’я, дехто щасливий від високих досягнень у спорті або наукових досягнень.

Так ось, часто чиєсь життя нам здається більш яскравим ніж наше, але ж це ще нічого не означає. Так, мабуть потрібно орієнтуватись саме на таких людей, але насправді не все в житті виходить, так як ти того хочеш

Щастя заключається в тому, що ти задоволений тим чим є, насправді це не так легко, як здається на перший погляд. Діти готові радіти життю просто так, любити також мабуть просто так, але з часом чомусь все змінюється. Наприклад коли починається соціалізація в суспільстві. В школі це було не так помітно – особливої різниці не було між бідними і багатими (принаймні у мене), або може поки не звертав на те уваги. Та й власне, у кого в батьків є гроші, той навчається не в простій школі, а в спеціальній, часто навіть за кордоном.

А от в університеті все по-іншому. Дехто одразу приїжджає на авто, потенційно дивишся, оцінюєш свої шанси і думаєш, що навіть за 5-10 років не купиш собі такого. Здається, навіщо йому ще й навчатись. Я й сам не знаю У таких людей втрачається мотивація навчатись або самовдоскналюватись, але це їм особливо і не потрібно. Проблема в іншому – ті, хто дійсно чогось хоче, може просто не реалізувати себе.

Я помітив цікаву тенденцію, краще всього влаштовуються ті, в кого сімейний бізнес, власне батьки займались – потім ти займаєшся і т.д. Можна сказати в такому випадку батьки дарують тобі роботу. Іноді навіть робити нічого особливо не треба. Зате потім розповідають, як тяжко вони працюють, і що на авто вони заробили самі=)

Я не скажу, що самому досягнути чогось нереально. Безглуздо так казати. Я відчуваю, що є сили ще щосб зробити, хоча далі і далі розчаровуюсь. Час проходить, а в мене нічого поки не виходить. Так, моржна бути задоволеним тим що є, але всеодно треба прагнути чогось, десь якийсь шанс і має з’явитись. Власне, поки живеш, надію втрачати рано.

Ще цікава особливість українського менталітету – автоматично заспокоюєшся, якщо дізнаєшся, що у інших (наприклад знайомих) ситуація не краща. На їхньому фоні ти заробляєш багато, і це ніби якось впевненості додає (умовно кажучи).

Така уже ситуація склалась зараз, що ніхто вже і не вірить, що можна заробити без стартового капіталу або без зв’язків на нормальне авто, будинок і т.д. Можливо так і є, що скажете?
Я ж пропоную бути задоволеним поки тим що є (сильно не розчаровуватись), десь віднайти якусь мотивацію – і робити те, що подобається. А успіх прийде з часом, обов’язково. Не здавайтесь!