Мабуть, ви не раз помічали, що є такі люди, з якими цікаво спілкуватись, а є такі, яких краще б і не бачити. На це впливає ряд причин але всеодно в більшій мірі – це елемент випадковості.
Так ось, якщо говорити про тих людей, з ким приємно спілкуватись, то в такому випадку тобі не потрібно спеціально думати, що сказати. Ти не відчуваєш жодного дискомфорту. Теми для розмови з’являються ніби спонтанно.
Хотів би поговорити, які речі об’єднують людей, а які роз’єднують.
Одна із найважливіших речей для мене – мова. Якщо рідна мова для Вас і для Вашого співрозмовника – однакова, то це дуже добре (звичайно, це не визначальна річ, але всеодно). Адже я вже автоматично відчуваю якийсь дискомфорт, якщо до мене говорять російською. Так, я все розумію без проблем, і сам можу говорити російською, але українська – для мене рідна.
Друге. Щоб було цікаво спілкуватись, повинні бути якісь спільні інтереси, але повинні бути і відмінні. Дуже багато спільних інтересів будуть тільки роз’єднувати. Але якщо нема спільних інтересів, то і не буде про що поговорити. Хоча є такі, хто вміє говорити “ні про що” годинами.
І останнє – зовнішність. Це не головне, але це важливо. Є люди, зовнішність яких і манера розмови Вас ніби дратує взагалі! Хочеться, щоб вони від Вас пошвидше відчепились 
Четверте. Думаю, що ми підсвідомо відчуваємо, чи хоче співрозмовник з нами розмовляти, як він до нас відноситься, і т.д.
Я і говорив про це. Це як елемент випадковості))
Якщо розмова взаємокорисна, то від будь якої мови і жестів вона не стане не цікавою. Якщо ж користь для одої людини вона буде не цікава для іншої (буде ігнор), якщо одна людина корислива, тобто витягує сама різними методами для себе користь – тоді буде бажання втекти
Ну є ще інша сторона – нав’язливість, теж подібне.