На прикладі свого вузу я хотів би розказати про методику викладання у вузі.
Її я оцінюю як жаливу, якщо навіть не катастрофічну.
Так, деякі викладачі роблять все нормально і покрокову тобі допомагають, якщо мова йде, наприклад, про лабораторні роботи. Але ж більшість просто собі подає матеріал, їм всеодно, встигаєш ти чи ні хоча б записати, і йдуть собі далі.
Нещодавно в мене була взагалі цікава ситуація. Мені дають контрольну роботу, на листочку зображено якісь картинки і потрібно сказати – вірно це чи ні. Про що йде мова там, я і досі не зрозумів. Питав у викладача, а він не допомагає. То наугад собі “тикнув пальцем”. Але ж мені це ой як не подобається.
Далі мова йде про книжки. Викладачі не збираються навіть писати книжки. З деяких предметів взагалі радять шукати інформацію в інтернеті, ще й англійською мовою, оскільки польською матеріалів часто немає. І потім те все всодно вимагається. То напишіть же книжку, в якій буде все зібрано, і по якій можна буде вчити. Ні, цього немає. Часто єдиним джерелом інформації є лекції, на яких практично ніколи не встигаєш записати або ж запам’ятати хоча б невелику частину інформації. Чомусь дають завжди ну дуже багато інформації, і так практично всі викладачі.
Про методички чи щось типу такого навіть мріяти не приходиться. Як диплом писати взагалі? Яка його структура? Де це все розписано? А цього немає взагалі =( Трагедія, одним словом. Що б не казали, та в Україні писались методички, книжки і т.д. Навіть викладачі з мого університету (навіть там не професори, а звичайні кандидати наук або ж асистенти) писали досить багато і книжок, і методичок. Відповідно, можна було сісти і розібратись самому без допомоги викладача. І великих проблем з цим не виникало.
Вільне відвідування, скажете Ви? Це не зовсім так. Часто на лекціях відмічають. І як виявилось по результатам першого семестру, це кардинально впливає на оцінку. Тому навіть на деякі лекції ходжу не тільки з інтересу науки, а просто щоб була відвідуваність. Ось вам і Болонський процес.
Також я думав, елементом Болонсього процесу є модульна система, тобто пишеш контрольні і вкінці сумються собі, і вираховується середня оцінка. Нічого подібного! На тобі повноцінний усний екзамен на 130 питань. Контрольні дають тобі оцінку з практик, а от з лекцій – повноцінний екзамен.
Наступна цікава ситуація, про яку я напишу. Робили таку-собі роботу на комп’ютері кілька занять. Потім викладач сказав, потрібно там шось зінтерпретувати і дописати якийсь текст до того всього зробленого. Ніхто цього не зрозумів, ніхто цього з групи не зробив за 2 місяці. В результаті всім ніби буде вписано по двійці. І буде ще 3 таких само роботи, то 2 із них треба здати хоча б на 3-ку, тоді середня вийде 3. Перспектива просто суперова.
А є такий цікавий викладач, правда не з моєї кафедри. То в нього оцінки є тільки 2 і 3. Інших немає. Смішно, скажете Ви. А мені не дуже. Люди по 10 разів ходять, щоб здати на 3. Добре, хоч у мене на кафедрі таких психів немає. Зазвичай я здаю на 2 і собі спокійно на 3 перездаю. А з деяких предметів було навіть 4-5. Просто трохи пощастило з кафедрою)
Начнем с конца: высшими оценками считаются 1 и 2! А автор пишет..про пятерки-четверки. Так что, нет смысла рассматривать далее этот фейковый отзыв. Если так йому погано у той Польщі, так чого ж до дому, до хатине повертаться?
К тому же – не просто знать анлийский, а свободно владеть _ это рамочное требования для каждого бакалавра, не говоря уже о магистрах. На сайте кафедры по каждому курсу, каждым препом выложены ВСЕ материалы лекций: поэтому стенографисты – отдыхают. Включите диктофон или телефон – и лекция будет записана. Вобщем – пост этот от неуча и неудачника, плод его больного воображения и фантазии.
Ну ти й смішний (смішна). З такою впевненістю писати те, чого не знаєш)
Оцінки 2; 3, 3+ або ж 3,5, 4, 4+ або ж 4,5 і 5.
Przy zaliczaniu przedmiotu stosuje się następujące oceny i ich zapisy słowne:
5,0 – pięć lub bardzo dobry
4,5 – cztery i pół lub ponad dobry
4,0 – cztery lub dobry
3,5 – trzy i pół lub dość dobry
3,0 – trzy lub dostateczny
2,0 – dwa lub niedostateczny
На рахунок англійської, то поляки не набагато краще знають від мене
Одне – просто знати мову. А інше аналізувати технічну інформацію з термінами і т.д.
Ось сайт факультету мого
Нічого там не викладено. Жодної лекції і жодних матеріалів.
Фото робити не завжди дозволяється. А записувати на диктофон? Теж вибачайте мене.
А фантазія не в мене, а у когось іншого. Хто не навчався в Польщі, а десь чув по телевізору або ж читав в інтернеті
Я, украинский преподаватель, полностью поддерживаю предыдущего комментатора. Если бы польские коллеги так работали, как описывает этот, с позволения сказать, студент, то уже давно остались без работы.
Ви навчались в Польщі?
Сумніваюсь.
А я навчаюсь поки і в державному вузі.
Про історію вступу написав досить багато і студенти, які планують вступати, у більшості випадків просто мені щиро за це дякують
Про саме навчання і життя теж написав достатньо. Не все виявилось так ідеально, як я сподівався)
Я навчався у СРСР. У мене два університетських дипломи, один з яких “червоний”, а у іншому середній бал 4,65. В мої часи не було інших джерел інформації окрім бібліотек та підручників, але як Ви розумієте, я маю такий рівень знання, що дає мені право начати інших. Так, що поганому танцюристу… і на відміну від Вас я ніколи з 2 на 3 не вчився.
Я навчався в Україні на середній бал 5,0 на відміну від Вас
І теж більшість з книжок. І в олімпіадах українських брав участь. Тому не сказав би, що все життя навчаюсь на 2-3. Та й сумніваюсь, що різко вже став таким дурним 
Вітаю! Бажаю Вам і надалі життєвих успіхів такого ж рівня. Іду покращувати власний рівень. Доречі, я не висловлював ніяких зауважень щодо Ваших розумових здібностей. Дякую за спілкування.
Не пишуть методичок і книг, бо мають зарплату добру. В країні подібна робота – це додатковий дохід на рівні з основним
Не погоджуюсь абсолютно. За методички/книжки в Україні ніхто не платить, хіба що це якісь бестселлери, що маловірогідно у випадку такого спрямування літератури.
Це необхідні умови, щоб отримати наукове звання. А от за звання вже будуть надбавки.
Ну ну, якщо втюхувати добровільнопримусовим методом методички по 10 а то й більше гривень, собівартість яких максимум 2, студентам то “ніхто не платить”, тоді так – не платить. бестселери тут нідочого
У кожного викладача свій бестселер, при чому бажано кожного року інший, шоб старші студенти молодшим не перепродували.
Олександр, абсолютно не критичне питання – а чому не хочеш/ можеш записувати на диктофон? В цифровому варіанті все можна закинути на комп і матимеш можливість більше слухати.
Ну часто (практично завжди) викладач не тыльки читає, а і показує на слайдах. Тому це вже треба буде на відео знімати. Не кожен викладач таке дозволить.