Попередній допис був про те, чи варто їхати за кордон. Там розглядались різні варіанти поїхати, та й, з рештою, залишитись там.
Наскільки це складно чи легко, сказати не можу. Головна проблема – у вивченні мови, все інше – вже другорядне.
Але багато хто переконує себе – жити за кордоном нічим не краще, основна проблема – скучно, люди інші, менталітет не той, не почуваєшся сам собою, звик до інших умов…
На прикладі Німеччини спробую все пояснити. Я їздив колись по програмі DAAD приблизно на 10 днів здається (3 роки назад). Багато чого нового дізнався, та і побачив зсередини те, про що по телевізору тобі не розкажуть. Так ось, головна перевага Європи – всі заробляють пристойно, тому відпадає бажання красти. На вулицях – не прив’язані велосипеди, в університетах – постійно відчинені двері.
Якось ввечері зайшов в навчальний корпус – там не було майже нікого, зайшов на кафедру. Потім через деякий час хтось зайшов, почав собі працювати, та і все. Стоїть плоттер, стоять комп’ютери – в нас би за таких обставин все повиносили! Там же ні – якщо я заробляю достатньо (мені вистачає), то навіщо щось красти. Власне, можна сказати, в такому суспільстві жити спокійніше.
Ввечері на вулицях нікого немає. Так, ми не були у великих містах – там мабуть народу ввечері вистачає. В маленьких містах або селах – можна взагалі нікого не побачити (пусті вулиці). Також магазини закриваються доволі рано. Ось така особливість.
На вулицях чисто – ні в кого бажання не виникає “гадити”, як буває в Україні.
В невеликих містах я не побачив навіть дорогих автомобілів – так, зарплата дозволяє купити яке завгодно авто, а купують щось просте.
Система освіти взагалі інша. Все прив’язано до практичного застосування. Якщо щось вивчають чи щось розробляють, то воно все РЕАЛЬНО використовується.
Відносини викладач-студент зовсім інші. Наприклад, декан може без проблем випити з Вами пива, влаштовуються так звані вечірки, можна нормально поговорити. Не те що в нас, іноді побачиш викладача не в університеті – і він навіть не привітається (так, були такі випадки), зробить вигляд що Вас взагалі не знає.
Власне, ще можна багато чого розповісти. Можливо, пізніше щось згадаю, або колись знову поїду.
Я часто не вітаюся зі студентами, бо втикаю
Пива так само можу випити, але за межами ВНЗ. Прикол у тому, що наш менталітет дуже часто не розділяє робочі моменти і особисті. Якщо я питиму зі студентом пиво, кататимуся на велику чи гратиму у якусь іграшку за межами робочого часу-простору, то це не значить, що я маю давати йому списати, дозволяти зривати пари або робити за нього курсові. Наші люди цього не розуміють просто.