Український ІТ-шник у Вроцлаві: 7 міфів про життя в Польщі

Мене звати Костянтин Капралов і вже 7 місяців я живу і працюю у Вроцлаві в продуктовій компанії на посаді Product Manager/Chief Marketing Officer

Багато хто після переїзду до Польщі через деякий час повертається з пустими руками і негативним настроєм додому. На щастя, мій досвід життя в Польщі кардинально відрізняється і, виходячи з цього, я вирішив написати статтю про розвінчання міфів про життя в Польщі для IT-фахівців.

Для початку скажу, що 16 років я прожив в Маріуполі Донецької області. Жив я далеко не в родині мільйонерів, без «сирів по 500 гривень».

Отже, 7 найпоширеніших міфів про Польщу:

Міф № 1: Погана медицина
Суть міфу: в Польщі жахлива медицина і величезні черги.

Давайте почнемо з того, що в Україні безкоштовна медицина теж не на вищому рівні і вся більш-менш нормальна медицина України і Польщі – це приватні клініки. На щастя, 70% польських IT компаній це розуміють і страхують здоров’я своїх співробітників в приватних медичних фондах. Тому тим, хто не застрахований, медицина реально не сподобається, однак в середовищі IT компаній медична страховка – це вже більш норма, ніж виняток. Додатково до цього, багато компаній також надають карту «Multisport», яка відкриває безліч можливостей тримати себе в формі і не хворіти.

Міф № 2: Погана поліція
Суть міфу: поліція нічого не зробить, щоб допомогти вам у ситуаціях, коли вас обікрали, застосували фізичну смлу або навіть шумлять сусіди після дозволеного часу.

Хотів би розповісти історію, пов’язану з поліцією в Польщі. У перший день приїзду до Вроцлава ми зустріли чоловіка з ножем, який просто бродив по переходу і нічого не робив. Ну, думаю, йде фрукти різати, все ок.
Але про те, що поляки – веселий народ, я зрозумів у другий день мого приїзду в орендоване житло. Це була субота, і сусіди явно не хотіли заспокоюватися після часу, визначеного законом. Поки я не спав, мене це не напружувало, але годині о другій ночі я втомився від цього тремтіння стін. Я пішов поговорити і ввічливо попросити не шуміти, проте двері мені відкрили 3 сусіда з шарфами місцевого футбольного клубу, і ще чоловік 9 просто тусувалися в кімнаті, тому я англійською спробував пояснити хлопцям мовляв «Ви не овочі, ведіть себе належно». Звичайно, як і в Україні, вони мені відмовили в моє прохання, але тут нагрянула поліція, яку викликав один із сусідів. В результаті хлопці поїхали веселитися разом з полісменами, а сусід через кілька днів сказав, що був не правий. Ця ситуація для мене є досить показовою.

Міф № 3: Все закрито в свята і вихідні
Суть міфу: В святковий день неможливо купити навіть хліб/воду/таблетки від голови, тому що все навколо закрито. Та ж ситуація в вихідні.

Місцеві магазини «Żabka», «Małpka», «Freshmarket» працюють з 6 ранку до 11 вечора навіть в свята і вихідні. Крім цього, є велика кількість цілодобових аптек і навіть тренажерні зали (наприклад, мій Fitness World). Тобто, не тільки хліб, а й видовища цілком можна знайти, подолавши комунікативний бар’єр.

Міф № 4: Інша мова
Суть міфу: польську мову дуже складно вивчити, і це створює бар’єр для спілкування з місцевими жителями.

Перші 3-4 місяці складно, але пізніше польська мова плавно вплітається в побут українців. Вона дуже сильно схожа на українську. Настільки, що з часом ви навіть не відчуєте, як починаєте читати і говорити польською.
З писанням трохи складніше – необхідно вивчити граматику хоча б на базовому рівні. А для тих, хто збирається залишатись тут надовго – і поготів.

Міф № 5: Закони для поляків
Суть міфу: закони для громадян і негромадян Польщі значно відрізняються.

Такого тут немає. Принаймні, я цього ні разу не зустрічав. Це такий само міф, як і те, що у Львові небезпечно спілкуватись російською :)
Мало того, можу назвати приклад, коли польське законодавство пом’якшує закон для іноземців. Якщо ви порушили ПДР, особливо правила паркування, поліція швидше вас попередить, ніж заблокує колеса. Порушення запишуть в базу даних і при повторному порушенні вже доведеться сплатити штраф. Поляки звичайно бюрократи знатні, але все справедливіше, ніж в Україні.

Міф № 6: Величезні податки
Суть міфу: Податок становить половину зарплати, немає можливості відкрити СПД і оптимізувати оподаткування.

Цей міф народжений в основному СПДшникам України, які працюють під 5%. Так, в Польщі податок СПД вище, і взагалі СПД відкрити зможе далеко не кожен. Для відкриття СПД в Польщі необхідно або бути громадянином країни, або мати Карту Поляка або карту сталего побиту. Але звичайні побутові податки точно так же сплачуються непомітно для пересічного співробітника, як і в Україні. Крім того те, що багато зарплат вказується в брутто, є скоріше психологічним бар’єром, ніж реальним приводом для невдоволення. Наприклад, під час підписання контракту на 10 000 злотих (це близько 65 тисяч гривень) на руки ви будете отримувати тільки 7 034 (45 721 гривень), при тому, що для свого роботодавця ви будете щомісяця обходитися в 12 061 злотих (78 396 гривень 50 копійок).
У Польщі є два податкових порога:
1. Якщо заробіток протягом року склав менше 85 528 злотих, ставка податку 18%;
2. Якщо заробіток протягом року склав більше 85 528 злотих, податок дорівнює 14 839 зл. 02 копійки, плюс 32% суми доходу, що перевищує 85 528 злотих.
Податкові пороги застосовуються в першу чергу для осіб, які виконують роботу в Польщі, за яку вони отримують заробітну плату. До осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, застосовується так званий лінійний податок, який становить 19% від отриманого доходу.
В Україні базова ставка на прибуток становить 18%, і якщо держава вирішить остаточно закрити (а ця тема щороку набирає обертів) можливість підписання контрактів з IT-фахівцями, які працюють на СПД, то Україна автоматично перестане бути меккою низьких податків для IT сектору.
Мало того, половина молодих поляків працює по «схемах», подібних українським – «конверти», «бонуси» і т.д. – Про це неодноразово пише преса. Так що не все так гладко з цим не тільки в Україні. В основному оформляють «на мінімалку» і решту зарплати виплачують на руки. Не можу сказати, що поляки цим задоволені, але факт залишається фактом.

Міф № 7: Поїхав – значить не патріот
Суть міфу: релокейт багато хто розцінює як зраду, відсутність патріотизму і погоню за легкою наживою.

Я поїхав працювати за кордон не тому, що не люблю Україну. По-перше, для мене це новий досвід і можливість значно підтягнути відразу 2 мови – польську та англійську. Мене приваблює середовище проживання: занурення в більш європейську ментальність; можливість в п’ятницю вирішити, що хочеш у вихідні відвідати Німеччину/Австрію/Нідерланди і вже в суботу вранці виїхати без попереднього відкриття віз і збору купи паперів в візовий центр.
По-друге, для менеджера по продукту або для маркетолога це відмінна можливість заглибитися в більш грошовий ринок, нову ментальність. Це той безцінний досвід, про який і мови не могло бути, коли я працював з міжнародними проектами з України. Це інша психологія.
До того ж про те, що Європа – це місце для наживи, можна посперечатися. За ті 7 місяців, що я перебуваю в Польщі, я отримав майже десяток пропозицій, в яких зарплата перевищує мою поточну в 1,5-2 рази. Тобто нестачі хороших компаній, готових запропонувати в Україні конкурентну оплату результату, в Україні немає. Плюс ціни в Польщі на мою суб’єктивну думку на 15-20% вище, ніж в Україні (в середньому, якщо не брати окремі категорії, де ціна може бути набагато вище або значно нижче).
І по-третє, вже досить багато прикладів, коли українці, які покинули рідну землю, творять, винаходять і представляють нашу країну на міжнародному рівні. Завдяки їм світ знає, хто стояв біля витоків WhatsApp, PayPal, а також таких гуру маркетингу, як Філіп Котлер. Слава Україні!

За матеріалами dou.ua.

Залишити Коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.