З цією проблемою я стикаюсь зараз. Університет закінчив в цьому році, а що робити далі, абсолютно незрозуміло. Було кілька варіантів, але мене це не влаштовувало. Практично пропонували роботу, на яку і після ПТУ можна іти. Для чого ж навчатись було, незрозуміло. Тепер варто розібратись в наступному питанні – чи потрібен диплом взагалі? Я думаю, часи СРСР минули, коли після навчання Вас направляли на роботу (хорошу чи ні – це таке) – але всеодно, була якась мотивація навчатись. Про життя взагалі нічого не можу сказати, але той, хто добре навчався, міг реалізувати себе краще, ніж інші.
А в наш час – потрібно мати або хороші навички в якомусь напрямку, або мати знайомих, які допоможуть влаштуватись на нормальну роботу. Причому навичкам – в університеті не навчать, тільки власна праця. Але іноді буває так, що важко знайти те, що тобі подобається. Тоді роботу буде знайти надскладно, як вирішення – ідуть працювати продавцем, офіціантом і т.д. Я думаю на таке нема чого розраховувати, адже потрібно прагнути до більшого. На будь-якій роботі диплом запитувати у Вас наврядчи будуть, тим більше дивитись на оцінки в додаток – це взагалі нонсенс. Тому тут потрібно задати собі питання – чи варто сильно мучатись, щоб здавати все на 5, чи краще здавати на 4 без жодних проблем (щоб тільки була стипендія). Не знаю, як диплом ТОП-вузів, але диплом на кштавт мого, думаю нікому не потрібен… Але всеодно я не шкодую про те, що навчався – адже навчався для себе + отримував стипендію, також мав додатковий час на роздуми.
Далі поговоримо про олімпіади, конференції, статті та інше.
Олімпіади – це інший рівень мислення, просто пахати нічого не дасть, потрібен талант. В цьому я переконався, коли брав участь в олімпіаді з математики (для простих вузів – не математичних). Нічого вирішити не зміг нормально! Кілька балів набрав лише випадково. Шансів було небагато. Але хоч щось набрав, це вже добре! (*хто не знає – суть на олімпіадах в тому – або вирішуєш все підряд і йдеш на 1-2 місце, або вирішуєш 1-2 приклади і розраховуєш на третє). Рік був останній, тому реваншу ніякого не буде (другого шансу) та й думаю злості в мене навіть не залишилось. Цікаво було тільки те, що у себе в групі (і на факультеті) – вважався одним із кращим в цьому плані. Але є і суб’єктивні причини невдачі – 5й курс, багато чого забув, не зосередився, були проблеми з дипломом – тримав їх постійно в голові. Я не думаю, що такі причини суттєво вплинули (я вже писав – що потрібен просто талант)! В кінцевому випадку я навіть не жалкував, адже вже знав, що в разі призового місця – отримав би грамоту і якусь мізерну премію. Ось і все. А знав, бо за рік до того я, все ж таки, брав призове місце на олімпіаді по своїй спеціальності (може про це розповім пізніше – хвалитись особливо там нема чим).
Далі про конференції та статті. Сучасна наука в Україні – це треба бачити!! Просто так це передати не можливо. Маразматичні статті без жодної суті, нема практичного застосування.. Хорошу тему вибрати дуже важко, самому хочеться написати дійсно щось значуще, можливо щось дійсно хороше, а не просто “лити воду” – не виходить. Конференції проводяться для того тільки, щоб рахувалось. А чому все так? Жодних спонсорів немає. В Європі все по-іншому. Тому і освіта має там особливе значення, тому і багато науковців з України їде за кордон. Просто їдуть банально заради кращого фінансування і все. У нас – немає хорошого фінансування, тому більшість дипломів/дисертацій пишеться “з повітря”.
До чого я веду? Навчатись є сенс тільки тоді, коли Ви навчаєтесь в топ-вузі (таких в Україні небагато) – де роботодавці на 100% впевнені, що студенти там хороші, де диплом дійсно ціниться і отримуються необхідні знання. В іншому випадку – навчатись є сенс тільки заради того, щоб повністю присвятити себе науці і мати шанс поїхати за кордон по причинам, які я зазначив раніше. Тому планувати, що робити далі, потрібно ще, вступаючи до вузу, щоб потім не жалкувати про 5 втрачених років, одразу необхідно визначитись, як навчатись. Я бачу тільки 2 варіанти – здавати все на 4, щоб отримувати стипендію (а тим часом думати, чим займатись далі) ; здавати все на 5, заради того, щоб отримувати підвищену стипендію, отримати червоний диплом – і далі працювати в напрямку освіти і науки. Здавати все на 3 або платити за навчання – цих людей я взагалі не розумію! Мені казали, що навчаються заради того, щоб просто було цікаво – зустрітись з друзями, поговорити і т.д. А чому йдуть і платять за навчання? Батьки так виховують… Або створюється ілюзія ідеального суспільства: краще навчаюсь – більше заробляю! На жаль, це правило в наш час в Україні не спрацьовує. А ще в університет вступають, бо намагаються рівнятись на інших:) І таке буває. Тому я абсолютно не дивуюсь, коли когось виганяють з вузу, або хтось сам вирішує піти. В цьому знову ж винні батьки, які платять за навчання. Вони і досі думають, що все, як і раніше…
Бувайте! Дякую тому, хто дочитав і залишить коментар 
Я плачу зараз за навчання, тому, що провтикав колись. Плачу – щоб до армії не йти. Навчання як такого немає.
Є багато думок щодо того, але не хочу писати довго, бо голова болить (доречі щойно з навчання). І дійсно, зараз дирява система навскрізь. Щодо дипломів – вони потрібні коли йдеш на державну роботу. Більш ніде, але на державну, зрозуміло хто, пробивається.
Далі щодо вини батьків – а хіба ж вони винні, що думають по “совєцьке” ні і ще раз ні! Звісно, частково так, але в більшості все ж таки ні. Беру приклад із себе, школа мені не дала того, що я вважаю мала б дати. Закінчивши 11 клас – я вже був маргінал і нігіліст. Тобто абсолютна апатія до всього. жодної мотивації. Тим більш, що агітація серед вчителів спрямована “зараз без грошей нікуди не вступиш”. Вступив… в гівно.
Тоді дуже тішився і хвалився, що я поступив абсолютно безплатно. на платну форму навчання. Так, я зараз це розумію, але тоді було це досягненням. І це не батьки винні, які займаються справами далекими від науки, а – масова пропоганда і черв’як освіти ще в самій основі (школа). Таке
Зараз в армію не дуже і беруть – тільки якшо сильно захочеш! А після навчання, шо уже не потрібно в армію???
Це іллюзія.
Та і при бажанні відкупитись можна.
Потрібно, це лише відтягування.
Щодо того що не буруть в армію – посперечаюся. Є одне чарівне питання на мед комісії: “Хочеш йти в армію?” і саме воно є вирішальним в тому, кому і скільки платити. Тобто якщо ти хочеш – не буруть. а як не хочеш – тягнуть. Ну “заробляти” навчилися на всьому.
ну у нас беруть одного з десяти
Класно вам. Велике певне місто. Тут навпаки – не знають як план виконати, вербують на контракт навіть.
Щодо навчання – так, тупо. Поки що нічого. Єдиний плюс – це вільний час, під час якого прийшло самоусвідомлення і певні захоплення. А також сформувалися життєві принципі. Без того, дома з вуличним способом життя (суджу по знайомих), спився б, скурився б і капздець
А що змінюється після навчання, відтягнув час і що?
Та й ніде зараз нікого не вербують – хочеш просто не приходь та і все.