Після того, як я повернувся до Польщі після 2-тижневої відпустки, повернутись до роботи було дуже складно.
Розпочавши роботу, я відчув, що нічого не змінилось. Навіть якби я повернувся через місяць, півроку, відчуття було б абсолютно таке ж, єдина різниця – ротація. Вже 3 місяці я роблю одне і те саме. Це перетворюється в рутину. Зі стартом проекту я пізнавав багато нового, але це швидко закінчилося. Працівники йдуть і приходять нові. Вже практично 20% людей змінилось при тому, що проект стартував 6 місяців тому.
Так, всі знають, що робота ця тимчасова, і чим швидше її зміниш, тим краще, адже прогресувати в корпораціях дуже складно. Знання – далеко не головне. Головне гарно показати себе перед клієнтом і керівництвом. Дехто просто місця не знаходить, так вже рвуться авансувати. Це просто руйнує колектив, адже починали всі разом і на тих самих посадах.
Отже, атмосфера в роботі стала напруженою. Якщо точно сказати, просто ніякою. Якщо перші кілька місяців була дуже хороша інтеграція, всі знайомились, веселились разом на вихідних, то зараз все розпалось на маленькі групки, все виглядає просто штучно. На одній з таких вечірок я був – просто всі десь порозбігалися, навіть не прощаючись. Ніби домовились всі до клубу, а потім там нікого практично не було. Тобто, повна трагедія, бажання збиратись знову немає ніякого.
Наступну зустріч планують робити на Різдво, але бажання йти туди немає ніякого. Не отримую жодного задоволення від колективу…